Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко
означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього
знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія.
Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії
він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею,
вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та
думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в
історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до
Шевченка...
І.Дзюба